Головна

Про школу

Методична робота

Виховна робота

Краєзнавча сторінка

Учнівська сторінка

Гостьова книга

Навчальний предмет

За курс початкової освіти

Українська мова  Читання  Математика  Природознавство  Я і Україна  Образотворче мистецтво  Трудове навчання  Основи здоров'я

За курс основної і середньої освіти

Українська мова і література  Світова література  Німецька мова  Математика  Інформатика  Історія  Правознавство  Природознавство  Біологія  Географія  Фізика  Хімія  Образотворче мистецтво  Фізична культура  Трудове навчання  Креслення  Основи здоров’я  Захист Вітчизни  Російська мова

Трудове навчання (за курс основної освіти)

Зміст

Вікторина. Обробка деревини

Майстер-клас. Рельєфна різьба на тарілях

Методика проведення лабораторно-практичних робіт

Проект. Зародження та розвиток різьбярства на Україні

Проект. Тремпель

Урок в 6 класі. З’єднання деталей з тонколистового металу

Урок в 6 класі. Будова і призначення електричної арматури. Проста електрична схема

Урок в 6 класі. Утримання свійських та декоративних птахів

Урок в 6 класі. Художнє конструювання виробу

Проект. Зародження і розвиток різблярства на Україні

Інформаційний проект

«Зародження та розвиток різьбярства на Україні»

Мета: ознайомити з періодом виникнення різьбярства на Україні, регіональними відмінностями різьби та способами її виконання, видами різьби та інструментами; виховувати естетичний смак та художнє мислення.

Автор: Бондарчук Михайло Борисович, вчитель трудового навчання

Тип проекту: інформаційний

Характер проекту: міждисциплінарний (креслення, трудове навчання, образотворче мистецтво)

Жанр проекту: реферати

Термін роботи: жовтень - квітень 2009 - 2010 навчальний рік

Зміст проекту:

1.       Зародження деревообробного ремесла за часів Київської Русі.

2.  Художня обробка деревини різних регіонів.

3.  Відомі різьбярі Житомирщини.

4.  Розквіт різьблення в України

5.  Яворівська різьба.

6. Вплив художніх цінностей на духовний на духовний розвиток особистості

7.  Види різьби по дереву.

8.  Способи виготовлення дерев'яних виробів.

9.  Вибір деревини для різьби.

 10.   Інструменти та пристрої.

11.   Організація робочого місця.

12.   Методика навчання прийомам різьблення.

Дерево - один з найдавніших матеріалів, який людина використовувала в побуті. Про це говорять численні археологічні розкопки, згадки літописів, які зазначають, що вже за часів Київської Русі широко побутували різноманітні дерев'яні вироби -миски , ложки, ковші , бочки. Прикрашені різьбою та інкрустацією різноманітними породами дерева. Археологічні розкопки свідчать про рівень деревообробного ремесла в Х-ХІІ ст..

Здавна були поширені різноманітні способи обробки дерева -теслярство, столярство, бондарство, ложкарство та різьбярство. Ці промисли були виключно чоловічою справою, бо крім майстерності, потребували ще й неабиякої сили, вправності рук.

Розвиток художньої обробки деревини тісно пов'язаний з загальним розвитком мистецтва та архітектури.

Мистецтво художньої обробки деревини - явище унікальне , яке подарувало світу чудові архітектурні пам'ятки, цікаву різьбу та прикрашені нею різні побутові предмети. Майстерно виконана різьба надає виробу певної індивідуальності.

На Україні склалися свої характерні, найбільш улюблені способи художньої обробки дерева. Так на Полтавщині та Чернігівщині поширене тригранно-виїмчасте різьбіння, на Тернопільщині - гравіювання, в поліських районах Київщини і Житомирщини плоске різьблення на темних фонах, на Гуцульщині особливого розквіту досягло плоске різьбіння, інктрустація та випалювання на Лемківщині - ажурне, наскрізне вирізування та кругла скульптура.

У селищі Пісочна Житомирської області працював деревообробний цех Тетерівського дослідно - виробничого лісгоспзагу, який виготовляв дерев'яні шкатулки, інкрустовані соломою та займався різьбленням по дереву.

Тут почали вивчати місцеві народні традиції художньої обробки деревини, музейні колекції, шукати по навколишнім селам старі вироби. Були знайдені речі, які використовувались у побуті й водночас мали високі художні якості : ложки, ополоники, листки солянки, кухонні дошки. Хлібниці, цукорниці і т.д. Вони приваблюють чистотою дерева. Мереживом чистою або ледь тонованого орнаменту. Майстри опанували різні способи декорування дерева: різьблення . гравірування, різьблення - штамп, випалювання. Тетерівські майстри оздоблювали свої вироби дуже тактовно, не переобтяжуючи площину. Виявляючи фактуру дерева, залишаючи натуральний колір тла: рожевуватий, сіруватий у берези, білий у липи.

Там працювали талановиті майстри, роботи яких час від часу з'являлися на виставках і завжди привертали до себе увагу. Їхній шлях до мистецтва різьблення по дереву був різним. Головний художник цеху М.В. Марущан закінчив Яворівське училище і одержав туди призначення. Однак техніка Яворівської      школи відрізнялася від різьби Житомирщини. Марущанові довелося по суті заново вчитися мистецтва різьблення, однак уже з 1975 р. він постійний учасник виставок. Його твори вирізняє енергійне, досить глибоке різьблення великих, чітких мотивів. Серед них обов'язково знаходяться круглі елементи - традиційні шестипроменеві розетки, що були колись уособленням життєдіяльного сонця, так звані солярні знаки.

Валентин Іванович Корянін працював у сусідньому селі Мигалках в експериментальній майстерні художньої обробки дерева. Всього близько тижня навчався різьблення у відомого кременчуцького майстра. Нагнибіди і зразу ж почав самостійно працювати.

Добре оволодівши технікою тригранно - виїмчастого різьблення він просто й логічно розміщував різьблені візерунки, підкреслюючи особливості форми предметів. Характерним прикладом - барильце. Найширшу частину його Корянін підкреслює великими круглими розетками, ближче до денець, по краю стінок він пускає простий але виразний орнамент у вигляді смуг маленьких рельєфних квадратиків. Так сам чітко й економно компонує Корянін різьблення на стінках шкатулок та інших виробів, завжди залишаючи частину поверхні вільною від візерунка, даючи можливість милуватися текстурою самого дерева. І водночас контрастним зіставленням чистої і різьбленої поверхні, підкреслює красу візерунка, акцентуючи на ньому увагу.

Олександр Федорович Петренко займався різьбленням з 1973 р. ніде не вчився цьому ремеслу. Коли приїжджали до Тетерева студенти  з Винницького училища, що робили так звану суху гуцульську різьбу, Олександр Федорович у тих гуцульських хлопців роздивився інструменти, зробив сам собі долото та різці, навіть придумав особливе кругле долото і почав працювати. При виконанні  різьби гуцульські майстри трохи заглиблюють, вибирають тло, не чіпаючи малюнка орнаменту що залишається плоским, вирізняючись своєю гладенькою поверхнею тоді як різьблення на Правобережжі України будується передусім на заглибленні самого візерунка.

Олександр Федорович - людина надзвичайно точна і акуратна, невдовзі він досяг такої чистоти, точності, буквально ювелірності у різьбленні візерунків, залишивши позаду всіх своїх товаришів Ті самі елементи ,які робили вони, багаторазово й ритмічно повторені перетворювались у нього на справжнє дерев'яне мереживо.

Однак при всіх його достоїнствах його робота викликає певні заперечення. Майстер по суті байдужий до форми своїх виробів. Його різьблення здебільшого не допомагає відчути красу форми предмета. Зрозуміти його взаємо розміщення. Пропорційні відношення між його окремими частинами, тобто виявити те. Що ми називаємо тектонікою речі. Навпаки, нерідко суцільно вкриваючи поверхню предмета однаковими орнаментальними мотивами. То тільки трохи різняться за розміром. Петренко просто ламає, затушовує оздобами його форму.

Єдиний потомствений різьбяр - Франц Павлович Можаровський. Він перейняв багато цікавого й корисного від свого батька - різьбяра, що працював у столярно - теслярській бригаді в селі Соболівка Макарівського району Київської області.

Франц Павлович розповідав, що Соболевські майстри здавна робили багато різноманітного дерев'яного посуду.

Свої вироби Можаровський завжди оздоблює простим, невеликим за розміром і неглибоким різьбленням, часто трохи тонуючи візерунком у заглибинах. Робить це, трохи закопуючи їх над полум'ям свічки, а потім зачищав шкуркою, так, що темно - синій візерунок починав добре вирізнятися на білому тлі.

На Україні вигадливо, з великим художнім смаком різьбою оздоблювали хатній посуд: коряги з однією чи двома ручками, дерев'яні миски, сільнички, ложки, ложки мали овальні черпаки й плоскі держаки, прикрашені різьбою, закінчувались у вигляді риб, кінських голів, людських зображень. Рублі для качання білизни прикрашали великими розетками, комбінуючи їх по кілька біля ручки.

У селах Київщини, Полтавщини, Чернігівщини оздоблювали різьбленням сани, ярма для волів, хомути для коней. Полтавщина здавна славиться народними умільцями, зокрема вправними майстрами різьбярами, тигранно володіючими різними видами різьблення – плоского, виїмчастого.Найбільшого свого розквіту різьблення набуло наприкінці XIX- на початку XX ст. Створювалися мережі майстерень по виготовленню дерев'яних виробів і меблів та оздоблення їх різьбою.

У 1911 р. в Полтаві була створена столярно - різьбярська майстерня, куди прийшло багато талановитих народних майстрів. її діяльність була спрямована на відродження традицій у виготовленні українських народних дерев'яних меблів. Вироби цієї майстерні з успіхом експонувались в Італії в 1911 р., де були відзначені золотою медаллю, а в 1913 р. на Всеросійській виставці в Києві також здобули найвищу нагороду.

В інших регіонах України виїмчасте різьблення має свої відмінності. На Чернігівщині люблять вкривати дрібним складносітчастим орнаментом усю поверхню предмета. На Поліссі в Київський, Житомирський та Рівненський областях тригранно – виїмчасте різьблення має свої характерні форми. В цих орнаментах зберігається багато мотивів, на яких позначилися давні слов'янські традиції. Це - символ сонця, громовий знак та ін. Поліська розетка оточена рядами ліній, які чергуються зі смугами зубців, неглибоких вирізів, що вільно розміщуються на поверхні виробу.

Чільне місце серед продукції Львівщини займають вироби так званого Яворівського різьблення. Це різноманітні декоративні скриньки, коробочки, тарілки та скрині.

Особливість їх полягає в контрастному зіставленні     

полірованого чорного, темно - зеленого, коричневого тла з орнаментом натурального кольору дерева, що складається з дрібних рослинних та геометричних мотивів неглибокого різьблення і справляє враження такого мерехтливого мережива, накинутого на скриньку або таріль.

Яворівські різьблення виділяється великим багатством орнаментики. Найбільш поширений мотив вербного листя, який, поєднуючись з іншими елементами, утворює щоразу нові орнаментальні форми, перетворюючись на своєрідну квітку, то на гілку, то на дерево. Велике місце займає зображення найрізноманітніших форм квітки. її пелюстки бувають то видовжені, то злегка розширені, закінчення - округле, зубчасте, хвилясте.

Творча фантазія майстрів надає мотивам незвичних, видаткових форм. Вирішуючи кожного разу по іншому контури листя, квітів, вони створили своєрідний рослинний світ, що цвіте на їх виробах.

Вплив художніх цінностей на духовний розвиток особистості значною мірою пересічний у роки навчання в загальноосвітній школі, у професійно - технічному училищі. Отже кожному підлітку, чи юнакові потрібно оволодівати навичками образно - емоційного сприймання творів, зокрема декоративно - прикладного мистецтва. Важливо навчитися бачити, розуміти внутрішній зміст художнього виробу. Це досягається завдяки творчому пошуку на уроках праці, заняттях факультативу, гуртка. Під час занять прикладним мистецтвом розвивається здатність до художньо - образного мислення. Внаслідок цього формуються естетичні й моральні почуття учнів, що позитивно впливають на загальний розвиток особистості.

Література:

1.    О.С. Данченко Народні майстри

2.                                     Т. В. Кара - Васильєва Творці дивосвіту

3.                                      О. А. Петросян Різьба по дереву

4.                                     Довідник В.І. Рижинко. А.А. Теличко Художні роботи по дереву