 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Методична робота в Косенівській ЗОШ I - III ступенів
|
|
||
|
|
Навчальний предмет |
|
|
За курс початкової освіти Українська мова Читання Математика Природознавство Я і Україна Образотворче мистецтво Трудове навчання Основи здоров'я За курс основної і середньої освіти Українська мова і література Світова література Німецька мова Математика Інформатика Історія Правознавство Природознавство Біологія Географія Фізика Хімія Образотворче мистецтво Фізична культура Трудове навчання Креслення Основи здоров’я Захист Вітчизни Російська мова |
||
|
|
||
Трудове навчання (за курс основної освіти)
|
|
||
|
|
Урок в 6 класі. Утримання свійських та декоративних птахів |
|
|
Клас: 6 Тема: Утримання свійських та декоративних птахів. ( 1 год.) Мета уроку: Засвоєння знань про види свійських та декоративних птахів, породи і утримання. Формування вміння розрізняти породи птахів, доглядати за свійськими тваринами. Розвивати увагу, логічне мислення. Виховувати культуру праці, акуратність, працелюбність, шанобливе ставлення до тварин. Обладнання: фотографії порід пташок. Тип уроку: Засвоєння нових знань. Орієнтовний план проведення уроку І.Організаційна частина (1 хв.) ІІ. Актуалізація опорних знань учнів (7 хв.) ІІІ. Повідомлення теми, мети завдань уроку (2 хв.) IV. Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв.) V. Вивчення нового матеріалу (15 хв.) VI. Практична робота (15 хв.) VII. Підсумок уроку (3 хв.) Хід уроку І.Організаційна частина. – Перевірка присутніх; – Призначення чергових. ІІ. Актуалізація опорних знань учнів (методом бесіди з’ясовують питання): 1.Що ви розумієте під терміном лікарські трави? 2.Назвіть умови зберігання лікарських рослин. 3.Які способи переробки лікарських рослин ви знаєте? 4.Які форми лікарських рослин ви знаєте? ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. Важливе значення в житті людини мають свійські тварини. Деякі свійські тварини прикрашають наше життя, інші використовуються в харчуванні, оскільки тваринне м’ясо має в собі незамінні білки. Однією з груп свійських тварин є птахи. IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку. - Вчитель записує на дошці тему і основні завдання уроку. V. Вивчення нового матеріалу. План вивчення. 1) свійські тварини та їх утримання; 2) декоративні птахи та їх утримання; 1) До заслуг цієї птиці можна віднести спокійну вдачу, малу схильність до впливу стрес-факторів. До того ж кури м'ясо-яєчних порід завжди є прикрасою двору. Там, де про них піклуються, вони обдаровують хазяїна високою яйцекладкою 200 і більше яєць на рік. У них смачніше, ніж у яєчних порід м'ясо, тушки мають гарні м'язи. Жива маса, залежно від породи, у курей — 2,0-3,0 кг, у півнів — 2,5-3,5 кг. Відомі багато порід курей серед яких кучинська ювілейна, московська чорна, адлерська срібляста, нью-гемпшир, род-айланд та ін. Птиця, як ніякий з інших видів сільськогосподарських тварин, має потребу в різноманітних, багатих білком і вітамінами кормах. Під правильно організованою годівлею розуміють раціональний набір концентрованих, вітамінних і мінеральних кормів, їхню підготовку і техніку згодовування. Основним кормом для курей є зерно злакових культур — кукурудза, пшениця, ячмінь, просо, овес. Із бобових кормів — горох. Кури не відмовляються поласувати і деякими відкидами олійницького виробництва — макухою і шротами. Завжди бажані для них корми тваринного походження; відкиди рибної і м'ясної промисловості, молочної переробки, що є важливим джерелом повноцінного білка. Із вітамінних зелених кормів кури охоче поїдають траву конюшини, зелене перо цибулі, бадилля буряка, моркви. Дуже корисним буде і згодовування червоної моркви, цукрового буряка, листя капусти, м'якоті жовтих сортів гарбуза, вареної картоплі. Охоче поїдає птиця і відкиди кухні і столу. Взимку с зелені вітамінні корми з успіхом заміняють висушена кропива, сіно бобових трав, борошно бобових культур, хвойне борошно. Важко сказати, від чого птиця відмовляється. Навіть дрібні камінчики допомагають роботі її шлунка. Кури гостро реагують на відсутність у раціоні таких необхідних їм хімічних елементів, як кальцій, фосфор, що беруть участь в утворенні кісткової тканини і міцної шкаралупи яйця. Постійно необхідна і кухонна сіль.
А для тих птахівників, які не можуть придбати комбікорм, промисловість пропонує вітамінно-мінеральні суміші, готові для готування повноцінних комбікормів безпосередньо у себе у присадибному господарстві. І назви в них цілком прозорі: «Зозуляста» — для курей — несучок, «Сонечко» для курчат і ін. Що не можна курці? Гадають, що в курки дуже погано розвинутий нюх, і вона ні до чого не принюхується, не може вчасно розпізнати якість пропонованих їй кормів. Навіть скуштувавши цвілі і прогнил! корми і поплатившись бурхливою реакцією шлунково-кишкового тракту, птиця буде скльовувати непридатний корм. Отут напоготові повинен бути хазяїн, зацікавлений у здоровому поголів'ї. Окислені риб'ячий жир, м'ясо, кісткове і рибне борошно (із запахом старого сала) також не підлягають згодовуванню, тому Що вони обеззброюють вітаміни — нейтралізують початок їхньої дії, що неминуче призводить до авітамінозу. Категорично заборонено птиці споживати воду, у якій варилася картопля, позеленілі бульби картоплі, паростки, тому що можливе отруєння алкалоїдом-соланіном. Іншим представником свійської птиці є індичка. Індичка — крупна сільськогосподарська птиця, належить до підвиду курячих. Уперше була одомашнена індіанцями Північної Америки ще до приходу європейських колонізаторів. Жива маса самця — 5 кг, самки — 3 кг. Це довгонога птиця з короткими крилами та хвостом. Дикі види індичок влаштовують гнізда безпосередньо на землі. Навесні самки відкладають 15-20 яєць. Інколи вони виводять індичат і восени. Буває і так, що дикі самці приєднуються до зграй свійських індичок.
Розводять індичок із метою одержання цінного м'яса з надзвичайно високими смаковими, харчовими, дієтичними якостями. В тушках індичат міститься в середньому 49-51% м'язової тканини, 10-16% підшкірного жиру, до 9% внутрішнього жиру. Основні показники продуктивності індичок — несучість та жива маса. Несучість вважається за основу м'ясної продуктивності: чим більше буде одержано біологічно повноцінних інкубаційних яєць і, відповідно, здорових індичат, тим більше буде м'яса. Індички культурних порід починають відкладати яйця, досягнувши 8-8,5-місячного віку, інтенсивно несуться п'ять-шість місяців. За цей період вони можуть знести 100-120 яєць. За середньої виводимості (65-70%) від однієї індички одержують 65-85 індичат, від яких при вирощуванні до 120 днів можна одержати близько 200 кг м'яса у живій масі. Індички добре окупають корм за рахунок приросту живої маси. На 1 кг ваги при збалансованому за всіма поживними речовинами годуванні витрачається 3-4 кг корму. Вихід м'яса під час забою в них перевищує 80%. У присадибних господарствах індичок можна використовувати як яйценосну птицю. Індичі яйця поживні й смачні. Завдяки щільній та міцній шкаралупі й підшкаралуповій оболонці вони можуть зберігатися значно довше, ніж курячі. Середня маса яйця 80-90 г. У ньому в середньому міститься 58% білка, 31% жовтка, 11% шкаралупи з підшкаралуповою оболонкою. У 100 г яєчної маси міститься 169 ккал, білка – 49 ккал, жовтка – 374 ккал. 2)Канарка, птах сімейства вьюркових. У природі звичайний птах на Канарських островах, Азорських островах і на острові Мадейра. У 15 столітті завезена в Європу й одомашнена. Виведено багато порід декоративних і красиво співаючих канарок.Дика канарка — птах невеликих розмірів (довжина тіла 12-14 см.). Оперення самця сірувато-зелене з темними подовжніми смугами, на черевці зеленувато-жовте. Оперення самки тьмяно-сіре. Місцями проживання є гірські ліси. Утримання канарка Канарка легко приручається, цілком довірлива, піддається «вихованню» і успішно розмножується в домашніх умовах. Канарки можуть жити в домашніх умовах 15-18 років, поміщають їх у клітках і вольєрах. Клітки виготовляють із твердої породи деревини: бука, дуба, ясена й ін. Можна користатися металевими клітками. Їх легше мити, простіше обшпарити. За формою найбільш зручні прямокутні клітки. Розміри кліток повинні бути такими, щоб птах у ній могла вільно рухатися, літати і достатніми для того, щоб можна було установити в ній 1-2 жердинки в один ярус. Величина клітки 30-35 см. у довжину, 20- 22 см. у ширину, висота 27-29 см. Відстань між прутиками — не більш 1,2-1,4 см. Дверка в клітці повинна розташовуватися збоку. Дно повинне бути обов'язково подвійним, бажано з тонкої нержавіючої сталі (внутрішнє дно) і обов'язкове висувним, щоб легше було чистити клітку, змінювати в ній пісок і проводити дезінфекцію. Чистити клітки необхідно не рідше двох разів у тиждень. Годівниці можна ставити на дно клітки, але це найчастіше приводить в антисанітарний стан корм і клітку. Бажано все-таки, щоб годівниці в клітках були висувними. У такому положенні легко діставати їх при годівлі і пташкам буде менше занепокоєння. У клітці повинно бути сідало для птаха, що представляє собою круглі жердинки товщиною не більш 1,5 см. Канарки люблять купатися. Купання очищає шкіру і зміцнює оперення. Вода для купання повинна бути кімнатної температури. Після дезінфекції клітки на дно клітки насипають чистий, сухий річковий пісок, тонким шаром здрібнену яєчну шкарлупу від яйця. Пісок і яєчна шкарлупа служать мінеральною підгодівлею птаха, підтримують її здоров'я і сприяють травленню. Після цього в годівниці насипають корм і ставлять його на місце годівлі. Вода для питва повинна бути кімнатної температури. Її наливають у скляний чи порцеляновий посуд невеликого розміру. Клітку розташовують у добре освітленому місці, але не на сонце, не на вікні і не на протязі. Якщо кімната закривається, можна і потрібно випускати птаха політати. Спочатку 5-10 хвилин, а потім до 40-45 хвилин.
Папуги загін птахів. Нараховує 1 сімейство, 7 підродин, 324 види. Папуги живуть головним чином у тропіках. Довжина від 9,5 див до 1 м. Самочки менше самців. Утримання папуг не представляє особливих труднощів. Клітка підбирається для папуги по розмірі, нерідко улаштовуються вольєри, де можна розмістити різні види разом. Переселяючи в нову клітку, птаха переживають стрес, нерідко перестають їсти. Необхідно давати папугам літати по будинку: цьому як какаду корисно вправляти лапки з допитливому птаху необхідно не тільки розім'яти крильця, але й оглянутися. У клітках передбачаються всілякі жердинки і кільця. Крім свіжої води в поїлці, необхідно 1-2 рази в тиждень давати медяну воду (1 частина меду на 1 частину кип'яченої води; сюди ж додають таблетку полівітамінів). Чергуючи з медяною водою, дають воду із соком чорної і червоної смородини, журавлини. Для мінеральних підгодівель використовують виварену протягом 5 хвилин товчену яєчну шкарлупу, крейду, черепашник, деревне вугілля, таблетки глюконата і гліцерофосфату кальцію і навіть стару штукатурку. У теплий час року в клітку кладуть шматок лугової чи лісової дернини. Папуги люблять купатися, але вода не повинна бути холодної. Природна розмаїтість кормів для папуг в умовах домашнього змісту цілком відтворити неможливо. Птахам, що потрапили в неволю дорослими, особливо важко звикнути до зміни харчування. Купивши такого птаха, варто пропонувати йому різноманітний корм, домагаючись максимальної розмаїтості. Зернової корм — основа харчування. Його повинно бути в надлишку. Це суміш різних сортів проса, вівса, пшениці, коноплі (небагато, тому що від її жиріють), канаркового насіння, соняшника, кукурудзи. У суміш додають горіхи (волоський, лісові і фундук, мигдаль, кедрові горішки). Якщо немає повної суміші, то можна давати й окремі компоненти, частина зерна повинна бути неочищеною, навесні й узимку пророщеною. Папуги люблять свіжий сир, із задоволенням їдять білу булку, особливо розмочену в молоці чи чаєві. Не слід пропонувати папугам м'ясо, ковбасу, шинку, вершкове масло. У природі папуги їдять безліч фруктів, п'ють їхній солодкий сік. Їм підходять солодкі сорти яблук і груш і привізні тропічні фрукти, ретельно вимиті. З ягід підходять спіла полуниця, малина, чорна смородина, горобина свіжа і сушена. Дають скибочки дині, кавуна. Люблять папуги шматочки морквини, гарбуза, сирої картоплі. Папугам, особливо середнім і великим, живучим поодинці, життєво важливе спілкування з людиною. Полюбивши людини, папуга обожнює, коли його гладять і чешуть, нагадуючи в цьому відношенні багатьох кішок. Головна умова навчання папуги людської мови — він повинний бути без пари. Молоді птахи, природно, навчаються швидше дорослих. VI. Практична роботаЗавдання. Влаштування годівниць для диких птахів. 6.1. Вступний інструктаж. · учитель пояснює послідовність виготовлення годівниці; · при необхідності демонструє зразок. 6.2. Поточний інструктаж · учитель слідкує за роботою учнів, при необхідності допомагає. VIІ. Підсумок уроку. 7.1 Рефлексія Учитель пропонує запитання: 1.Які види домашньої птиці ви знаєте? 2.Які умови утримання домашньої птиці? 7.2 Заключна частина: – виставлення оцінок за роботу на уроці; – домашнє завдання: вивчити основні положення конспекту. |
||
|
|
||
