Рідний дім
Ми
пам’ятаєм рідний дім,
Своїх Матусю й татуся.
Коли
ми вперше зрозуміли,
Мелодію веселого струмка
Невже колись ми зрозумієм,
Ціну
єдиного життя.
І
нас покличе в невагомість,
У
мандри вічного буття.
Невже поволі вічна правда,
У
рідний дім нас приведе,
І у
моїй квітучій хаті
Повіку щастя зацвіте.
Невже за обрієм хмаринки,
Повіє сонця промінець.
Ми
пам’ятаєм ту домівку.
Де
ми зросли і ось кінець.
Осінь
Є чотири пори року
Та одна із них моя.
Осінь, золото високе
Кидала на нас гілля
Голубе, високе небо
В соня променях засяє
Й золотого кольору
окраса
Нам про осінь заспіває
Пісню вічну і чудову,
Як дитячу колискову
Як ту пісню, що у краї
Солов’ї в гаю співають
Осінь листям нас укрила
Українські луги й ниви,
І великі долини,
І високі полонини,
Осінь, осінь, золота
Кожен день краща вона
І шкільні наші роки
З осені починаються вони
Осенняя ночь
Ночь, и солнышко не светит,
Дождь идёт и рады дети
Осень в двор наш наступила,
Сразу лето заменила
Лужи, ветер, листопад
Кружит листья невпопад
Только небо голубое
Только мы стоим с тобою
Осень с окон мы встречаем,
Лето грустно провожаем
Осень, осень, листопад,
Кружит листья невпопад
|