Головна

Про школу

Методична робота

Виховна робота

Краєзнавча сторінка

Учнівська сторінка

Гостьова книга

Косенів

Село Косенів

Житомирська область, Новоград-Волинський район

Історична дата утворення – 1586 рік

Поштовий індекс – 11753

В селі протікає річка Згар

Територія – 2322 кв. м.

Кількість населення – 444 особи

Щільність населення (осіб/кв. км) 216.620

Адміністративні центри: обласний – Житомир, районний – Новоград-Волинський.

Корисні копалини на території села не знайдено. Рослинний та тваринний світ характерний для українського Полісся.

 Село розміщене на крайньому заході Житомирської області. По течії річки Згар (притоки річки Корчик.). Народні перекази пояснюють назву населеного пункту так: село знаходиться на косині між Рівненською і Хмельницькою областями, від чого і пішла назва Косенів.

На фотографії річка Згар.

Село виникло приблизно в 1586 році. Першими поселенцями були селяни. Жителі населеного пункту були кріпаками. Землі належали поміщикам: Слюсарському, Щутинському, Романському та Рогалінському.

До 1795 року село входило до складу Польщі, а з 1795 року ввійшло до складу Російської імперії.

Місцевість знаходились переважно на низовині, тому було прорито багато каналів для спадання води, але все-таки весною під час танення снігу багато полів і навіть деякі вулиці в селі були залиті водою. Також було багато боліт і чагарників.

У 19 столітті в пана появилася одна парова машина, якою взимку молотили жито, пшеницю, з місця на місце перевозили її кіньми. Сіяли жито, пшеницю, ячмінь, садили картоплю.

У пана було багато худоби 60 – 70 корів, свині, вівці, коні. Була комора для зерна, корівник, конюшня, вівчарик. Всю роботу в пана по господарству виконували наймити. Пан платив 10 коп за виконану роботу.

Були в селі куркулі, які мали по 18 – 20 десятин землі, середняки по 10 – 12 десятин, а бідняки від 1 десятини до 2 – 3 десятин. Селянам наділяли гіршу землю: болота, чагарники. Була панщина. Крім того селяни платили за землю 2 рази на рік: весною половину (це так званий мирський збір) і половину восени (поземельний збір). Розміри платежу залежали від кількості землі, наприклад, за 13 десятин потрібно було платити 10 крб. на рік. Селяни жили погано, особливо бідняки. Сім’ї часто голодували, була суцільна неписемність. В солдати брала в 25 років і на 25 років, так звані рекрути.

В 1885 р. були побудовані 2 вітряки і 2 олійниці, які належали куркулям-власникам.

В 1844 році в селі була побудована дерев’яна церква з кам’яним фундаментом. Церква во ім’я Богоявлення Господня. Церква побудована на кошти прихожан. А в 1869 році була побудована трьохярусна дзвінниця. При церкві з 1855 року функціонує церковно-приходська школа.

В архівних документах про це написано так:

«Село Косиневъ, волости Жолобенской, по причине низменного местонахождения как в самом селе так и на окресных полях, во многих местах прорыты канавы для спада воды, которой от таянья снега весной заливались часто поля и луга и даже улицы в селе, называемые Заричье.

Село Косиневъ упоминается в акте от 1586 года 21 июля – в жалобе от имени воеводчика Волынского князя Іоакима Богушевича Корекого на війта Литинского и урядника имения Вильска, принадляжавшаго князю Константину Острожзкому – Кшиштофа Винарского о том, что когда бояре, гайдуки и слуги Корецкого, между прочим и из села его Косинева, в имение Острожзкого, крестьян, то упомянутые войтъ и урядникъ с Вильскими мещанами перебили, утопили, а других, а других изъ этих бояръ и слуг Корекого изувечили, находившиеся же при них оружия и лошадей заграбили.

От Житомира 110 в., от Новоград-Волынского 30 в., от ближній почты ст.. Корец 8 в., от железной дороги ст. Славута 40 в, с. Средняя Деражня 5 в., с Мухарева 5в.

Приход 5 классов.

Церковь во имя Богоявлення Господня. Построена в 1844 году на средства прихожан. Деревяная на каменном фундаменте, с деревяною трёхярусною колокольнею, построенною в 1869 г. Проходы – въ Фоминъ Понедельникъ.

Земли – усадебной 3 д. 1096 с., пах 37 д 2341 с., сенок 16д 1209 с., Вего 58 д. 646 с., вблизи от церкви.

Причтъ: 1 свящ с жал. 300 р., псал. 50 р., поном. 38 р. и просф 16 р. церковно-приходская школа сущ. С 1855 г. (учен. 26), с жалов. учителю 4 руб в месяц».

 В період громадянської війни село було під владою Німеччини, УНР і Росії, «переходило з рук в руки». Учасниками городянської війни були: Фіщук Володимир, Парфенюк Лаврентій, Махлай Іван, Махлай Григорій, Басюк Герасим, Данилюк Сергій, Марчук Трохим, Артемчук Кузьма, Солов’янов Іван, Сайчук Степан, Гаврусь Талимон, Переходюк Миколай, Колодійчук Микита.

До двадцятих років двадцятого століття в селі також були деякі німецькі поселення.

За даними про кількість населення в 1923 році в селі Косенів проживало 1244 осіб, з них:

Дані про господарства в селі Косенів станом на 1923 рік:

В період від Громадянської війни до 1939 року село знаходилось на кордоні СРСР і Польщі. В цей період багато жителів села загинули при спробах перетину кордону з Польщею.

В період НЕПУ йшла відбудова господарства села. В 1928 році в с. Косенів бувшого Ярунського району було організоване так зване сільське машинне товариство.

Восени 1930 року в селі було організовано колгосп під назвою «Перша п’ятирічка». Головою колгоспу було обрано Махлая Григорія. Людей змушували вступати в колгосп. Застосовувались різноманітні форми примусу. Було зруйновано церкву. Вступило в колгосп на перших порах всього 34 – 35 господарств, на весну 1931 року в колгоспі вже було біля 100 господарств. Після голодомору 1932 – 1933 рр, на початку 1934 року в колгосп вступило біля 90% селянських господарств. Головою колгоспу обирають Гавриша Луку Сергійовича. В цей час в колгоспі появляються ферми великої рогатої худоби, свиноферма, вівцеферма, яка дуже швидко перетворюється у велику і показову, що славилась на той час на весь район. За хорошу роботу на фермі Хільчук Савета Михайлівна була нагороджена орденом.

З 1924 року в сільські школі функціонує 4 класи. А в 1932 році для школи було побудовано нове приміщення і в школі функціонує вже 7 класів. 

Село не обминув і голодомор 1932 – 1933 років. Після голодомору 1932 – 33 років на Україні. З села вивезено було все зерно. Не маючи чого їсти, пекли хліб з висівок, лляної полови, трави, варили юшку з бур’яну, їли бруньки з дерев, м’ясо здохлих коней.

Від голоду померли:

Фіщук Приська, Школяр Данило, Артемчук Яків, Артемчук Динило, Гальчук Никанор, Щербак Одарка, Савчук Назар, Заруба Гордій, Подзарей Опанас, Паламарчук Михайло, Паламарчук Макар та інші.

Під час масових репресій 1937 року на Україні, в с. Косенів було репресовано 58 чоловік. Двоє з них повернулися: Романюк Михайло і Савчук Михайло. Решта 56 – не повернулися, це: Бойко О. О., Паньков Д. В., Гаврилюк О. Я., Хильчук І. М., Заїка С. М., Махлай В. О., Савчук Г. М., Заруба Ф. М., Щербак Ю. Ф., Чернюк А., Хильчук М. С., Хильчук О. Ф., Кондратюк О. А., Кукулевський П., Карпець О., Заруба М. В., Марчук С., Голюк К. В., Голюк С. В., Гаврилюк Я. Г., Гаврилюк Г. І., Макарук І. Д., Бондарук І. М., Фіщук С. В., Фіщук Ю. П., Скорик Т., Пінчук Т., Мороз О., Басюк Г. І., Слобіцький М., Артемчук П. П., Опанасюк Я. П., Хильчук І., Заруба М. Т., Сайчук Ф. К., Фіщук Й. С., Марчук І. Д., Артемчук А. П., Артемчук Д. П., Карпець С., Шах Й., Махлай М. Д., Басюк В. Д., Артемчук П., Переходюк Г. А., Хильчук В. М., Карпов М. В., Карпов А. К., Михальчук С., Федоров В. А., Савчук Ф. В., Ходаківський М., Новак М. І., Артемчук П. Х., Вінтонов М., Велюк В.

Коли в 1941 році почалася Велика Вітчизняна війна, для захисту Вітчизни пішли 85 наших жителів села, 46 з яких віддали своє життя у боях проти німецько-фашистських загарбників.

Життя у післявоєнні роки було характерним для жителів нашої місцевості в ті роки. Було зовсім нелегким життя у післявоєнні роки. Не вистачало навіть продуктів харчування. Не вистачало техніки, всі роботи переважно виконувались вручну. Вирощували в основному жито, пшеницю, ячмінь, картоплю, цукрові буряки, льон, коноплі.

В середині шістдесятих років відбулася електрифікація села. В селі почали появлятися перші телевізори. Вперше телевізор з'явився в школі, і вечорами в школу збиралося багато людей щоб подивитися телевізор.

У сімдесятих роках умови життя людей покращувались. В колгоспі появилося набагато більше техніки. В частині села прокладено кам'яну бруківку, а в 1975 році відбувся перший рейс автобуса Новоград-Волинський - Косенів.

У вісімдесятих роках, коли головою колгоспу був Ящук Олександр Ульянович відбувався стрімкий розвиток господарства колгоспу, впроваджуються нові технології обробітку землі і  догляду за худобою, з'являються КЗС, АВМ і багато іншої техніки для раціоналізації господарства. Колгосп стає одним з кращих в районі. Здійснено асфальтування доріг в селі, побудовано нове приміщення школи. Після чого школа стає середньою. На початку дев'яностих років починає функціонування Косенівська сільська рада.

У дев'яностих роках, як і по всій Україні не відбувається покращення життя більшості людей. Відбувається поступовий занепад колгоспу, а в людей власні господарства були не великі, власної техніки було дуже мало. Таким чином в людей були досить мало можливостей для покращення життя. Але не зважаючи на важкі часи, в цей час в селі побудовано нову церкву, переважно за кошти жителів села.

На фотографії церква в селі Косенів

Поступово у людей збільшуються власні господарства, також збільшуються людські земельні наділи. Основним джерелом надходження коштів для людей стають власні господарства, а саме здача молока, продаж худоби і картоплі. У середині двотисячних років колгосп припинив своє функціонування і землі передані в оренду КСП "Граніт", що не призвело для покращення добробуту села. На даний час в селі функціонує клуб, фельдшерський пункт і середня школа. Життя в селі відбувається так, як в переважній більшості сіл України, більшість жителів села не має роботи, багато людей їздять на заробітки, молодь з села виїжджає. Один із способів проведення часу для багатьох людей є "культурний" відпочинок біля бару.