 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Методична робота в Косенівській ЗОШ I - III ступенів
|
|
||
|
|
Навчальний предмет |
|
|
За курс початкової освіти Українська мова Читання Математика Природознавство Я і Україна Образотворче мистецтво Трудове навчання Основи здоров'я За курс основної і середньої освіти Українська мова і література Світова література Німецька мова Математика Інформатика Історія Правознавство Природознавство Біологія Географія Фізика Хімія Образотворче мистецтво Фізична культура Трудове навчання Креслення Основи здоров’я Захист Вітчизни Російська мова |
||
|
|
||
Українська мова і література (за курс основної освіти)
|
|
||
|
|
Зміст |
|
|
День української писемності та мови Урок-композиція "Весілля – народна драма"
|
||
|
|
||
|
|
||
|
|
Урок-композиція "Весілля - народна драма" |
|
|
Урок-композиція "Весілля – народна драма" Тема. Усна народна творчість. Весілля - один із провідних жанрів родинно-обрядової творчості. Основні етапи весілля - сватання, заручини, обряд випікання короваю, завивання, гільце. Обряд випікання короваю нашого села та його народнопісенний супровід. Мета: розкрити красу величної народної драми "Весілля"; святість випікання короваю, дотримування звичаїв і традицій рідного села ; розвивати в учнів бажання наслідувати традиції наших предків, поважне ставлення до історії українського народу. Обладнання
..З хлібом у нас зустрічають гостей, Хліб на весілля цвіте в короваї. І кращих немає на світі вістей, Ніж хліб уродився у рідному краї П. Воронько Хід уроку І. Організаційний момент II. Вступне слово вчителя На уроках української літератури ми неодноразово зупинялися на вивченні усної народної творчості. Питання для перевірки знань.
1. У хлів іде без шкіри, а виходить із шкірою. 2. Б'ють мене ціпами Ріжуть мене ножами За те мене так гублять Бо всі мене дуже люблять.
III Оголошення теми та мети (Учні вписують епіграф та вислови видатних людей у свої зошити ) Сьогодні я коротко ознайомлю вас з величною народною драмою "Весілля" , розповім про основні акти цієї драми та покажемо музичну композицію весільного дійства - "Випікання короваю" (звучить музика) Молодість, весна, кохання - це три спокуси людського життя, три принадні сестри, увінчані квітами, вінчають молоде чоло людини. " Невесело на світі жить, коли нема кого любить " - так писав Т. Шевченко. Дійсно. Життя без кохання - не життя. " І як квіточка тягнеться до сонця, так дівчина тягнеться до хлопця", - говорить народна мудрість . Всі мріємо знайти свою пару, стати на весільний рушник. Весілля становило не тільки новин етап у житті молодих людей, а мало й велике громадське значення як один із заходів продовження життя роду, нації. У різних регіонах України в сюжеті весілля є багато як спільних моментів, так і значних відмінностей. Як і кожен драматичний твір, весілля мало постійний склад дійових осіб: молодий, молода, їхні батьки та " челядь" ( учасники й гості ). Кожен учасник повинен був добре знати свою роль: що й коли робити, казати, співати. Бояри - молоді хлопці - в усьому слухалися молодого, допомагали носити страви на стіл, танцювали з дружками та світилками, просили на весілля. Дружки, подруги молодої, вбирали молоду до вінця, ходили з нею запрошувати гостей на весілля. Світилки - молоді дівчата, подруги молодого - просили на коровай, вбирали молодого до вінця. Свати - статечні й поважні чоловіки, які вміли дати усьому лад. Свахи - заміжні жінки - ліпили коровай , співали. Приданки - це жінки, які допомагали виряджати молоду в нову сім'ю. Весілля - велична народна опера: в ньому завжди були три або чотири хори. Часом між хорами спалахували словесні поєдинки жартівливого характеру. Між весільними обрядами хори співали пісні різного змісту - застольні, баладні, любовні, жартівливі, сумні та інші не пов'язані з весіллям. Відомий український етнограф і фольклорист П. Чубинський у 1869-1870 роках записав 1943 весільні пісні, але в народі їх, звичайно, набагато більше. Весільне дійство поділялося на акти, кількість яких була неоднакова в різних регіонах України. Заручини Вони відбувалися задовго до сватання - місяців за три -чотири. Хлопець, умовившись з дівчиною, сповіщав своїх батьків і йшов з ними домовлятися про час сватання. Сватання. На ньому дівчина давала сватам рушники. Про сватання дуже гарно написав Г. Квітка-Основ'яненко в повісті "Маруся". Вдома знайдіть уривок, прочитайте і на слідую чому уроці ми його обговоримо. Обряд запросин. Молодий з боярами, молода з дружками, співаючи пісень відповідного змісту, ходили по селу й запрошували родичів на весілля. Зайшовши до хати, заручена або наречений кланялися господарям, кали калача на стіл й говорили: "Просили батько й мати і я прошу на хліб, на сіль, на моє весілля" У четвер відбувалося дійство випічки короваю Випічка короваю (Декорації. Стіл накритий вишиваною скатертиною, на ньому стоять ночви чи миска для замішування тіста. На другому столі - мука, яйця, олія, вода, сіль.) Вчитель Прочитайте уважно висловлення (записані на дошці) відомих людей про хліб і прокоментуйте. Так. З давніх-давен народ над усе цінив хліб сіль честь. Хліб - то багатство, достаток, сіль - то гостинність і щирість, а честь - то людська гідність, за яку предки наші стояли, навіть не маючи шматка хліба ані дрібка солі. Хліб завжди берегли, цінували, ставились як до святині. Людей, які прийшли з доброю місією, з чистим серцем зустрічали з хлібом на вишитому рушнику. В останню дорогу проводжають з хлібом. Короваєм благословляли одружених молодят, а коли його давали на весілля, то кожен старався скоро з'їсти, щоб не засох, бо в молодих „ життя всохне". Мати молодого А ось і наші коровайниці. Щось ви забарилися. Коровайниці (спів) А я вдома сиділа Да в віконце гляділа Чи не прийде просити Да весільная мати Чи не прийде просити Коровай розчинити Вона прийшла попросила А я прийшла розчинила (беруть муку, воду, дріжджі, сіль, цукор, розчинюють тісто. Співають тричі) Да благослови Боже І отець і мати Своєму дитяті Коровай розчинити Мати Хай Бог благословляє і я благословляю Коровайниці (співають) Із роточка два цвіточка Як я цю пшениченьку полола Надо мною зозуленька кувала Ой кувала і казала старий пані Буде ця пшениченька в короваї Ой кувала і казала паничеві Буде ця пшениченька в калачеві Да благослови Боже І отець і мати Своєму дитяті Коровай замісити Мати Нехай Бог помагає, матінка Божа благословляє і я благословляю, місіть. Коровайниці добавляють яйця, олію, співають На коровай ішла Коробочко яєць несла Да зустріли мене хлопці Да побили яйця в коробці Одне зосталося на коровай здалося На коровай ішла Коробочку яєць несла Да зустрів мене ведмідь, Да хотів мене з’їсти Ой ведмеде, ведмедику, Не їж мене молоденьку А з’їж того діда Що йде без обіда І з’їж тую бабу Що тягнеться ззаду Ой де ж тая весільная мати Обіцяла горілочки дати Да такої солоденької, Да для мене молоденької Да такої оковитої Да для мене працьовитої Мати (підносить чарочку і частує молодиць) Спасибі свашки за хорошу роботу Коровайниці (співають) Із роточка два цвіточка І отець і мати Своєму дитяті Коровай замісити Мати Нехай Бог помагає, Мати Божа благословляє і я благословляю. (бере хустку в руки йде до миски й набирає тіста на підошву і на верх ) Підошву розкачували, клали два колосочки жита, дві копійки (по п'ять чи десять) і накривали другим коржем. Сплітали з тіста косу і обгортали коровай. Зверху наліплювали різні вироби з прісного тіста - фігури двох голубів, квіти, місяць, сонце, серце, колоски і т.д. Разом з короваєм виготовляли шишки. Коровайниці (сміються і співають ) Коровайниці з міста Да не крадьте ви тіста Бо у нас таке вийшло Що в кишені тісто зійшло, А як пішли танцювати, Стало тісто випадати Мати Ой який гарний коровай, хоч би не "сів" у печі Коровайниці Піч наша регоче Короваю хоче А припічок залягається Короваю дожидається Коровайниця А де ж це наш староста, що не вимів піч під коровай? Коровайниці (співають) Ой помело староста, помело Як не буде помело мести Буде твоя борідонька трестись Мати Поки буде коровай пектися, то йдіть руки мийте Коровайниці (миють руки, співають) Ой лису ж наш лису Да налий води в миску Да будемо руки мити І під вишеньку лити Щоб вишня родила Щоб Голюся Василя любила Мати (частує коровайниць) Дякуємо Вам любі коровайниці за хорошу роботу. Вчитель У п'ятницю приходять світилки і вбирають коровай. Це гільце. Усі сідали за столом, ставили посередині короваю гілку ялини чи зрізану гілку плодового дерева і співаючи відповідних пісень, прикрашали стрічками, квітами. колосками жита чи пшениці, пахучим зіллям, знизу – барвінком та калиною. Цей обряд символізував звивання нової сім'ї. Дівич вечір Це прощання нареченої з дівоцтвом. У суботу всі подруги молодої сходились до її хати, розплітали наречену, співали. Кожній подрузі молода знаходила ласкаве слово і пісню. Із суботоньки на неділеньку годину Ой зібралася вся Галини родина Вона її медом та вином частує Собі дружочок на неділеньку готує Ой їжте, пийте, мої дружечки сердешні Ой щоб ви були на неділеньку безпечні Саме весілля У неділю вранці молоду готували до шлюбу: одягали вінок і вельйон, вбирали у весільну сукню. Приходив молодий з боярами, світилками, сватами і свахами, і починався викуп молодої та квіток. Дружки старались, щоб якнайбільше видурити грошей у бояр. Тим часом мати пов'язувала сватів рушниками, а свах - хустками, світилок - стрічками. Батьки благословляли молодих іконою Божої Матері, обсипали їх житом, грішми, цукерками і всі йшли до церкви. Коли поверталися назад, відбувався обряд зустрічі молодих: батьки зустрічали молодих хлібом - сіллю на вишитому рушнику, вітали з одруженням і запрошували до хати. Під божницею на вивернутий кожух садовили молодих. По праву руку від молодого сідав його рід, по ліву молодої - її рід. Починалося частування. Хори співали пісень до кожної страви, дякували за гостинність. Дружки висміювали бояр, свахи - дружок, бояри - дружок. Сміх, гамір, веселощі. Старший сват виконував обряд роздачі короваю, батьки обмінювалися подарунками і починався обряд прощання молодої з батьками і родом. Приданки співали прощальні пісні, а молода падала батькам у ноги, цілувала ікони і збиралася їхати до молодого. Свахи співали жартівливі пісні, що „Василько сам уже не буде спати", що „ завжди буде в парі" і т.д. Приданки з боярами виносили скриню, подарунки вантажили на віз, сідали на придане і везли до молодого. Молодих зустрічали хлібом і сіллю, заставляли перескочити через вогонь, щоб очиститись від злих духів і вели в комору. Комора - приміщення, в якому молодим приготовляли постіль. Цей звичай був важливим заходом для підтримки в молоді високої моральності, скромності, цнотливості, а для батьків - перевіркою, чи здатні, вони виховати своїх дітей відповідно нормам звичаєвого права. Покриття - один з найзворушливіших моментів весілля. З піснями і примовками дружки знімали молодої вінок і віддавали старшій дружці або сестрі; молодий зав'язував хустку, цілував молоду. Підходила мати і перев'язувала дочку наміткою. Свахи співали пісень про те що „хотіли та й зробили, з дівки молодицю". Сніданок В понеділок рід молодої привозив сніданок молодиці. Жартам не було меж. Замість молодухи збирали чоловіка, який плакав, що його тут били, не давали їсти, як би не привезли, то вмерла б з голоду. Рід молодої запрошував рід молодого до своєї господи. Перезва Весь рід молодого прямував до сватів. Дехто вбирався циганом, старцем; чоловіки вдягали жіночий одяг, жінки - чоловічий. Забігали в кожен двір, крали гусей, курей, збіжжя. Часом перепродували крадене, за вторговані гроші купували горілку, цукерки. На тачку садовили батьків і з різними вигадками везли в магазин або просто перевертали в пилюку чи сніг. Веселощі тривали до вечора. Співали Ой де ж ми подінемось, Як весілля розійдеться Зрубаємо в'яза Посадимо за князя Зрубаємо калину Посадимо за княгиню На цьому весілля закінчувалося. Через тиждень молодята йшли відвідувати батьків, несли подарунки. Найдавніші записи українського весілля зроблені Г.-Л. де Бопланом, французьким військовим інженером, що в 1630 - 1648 рр. перебував на службі польського короля. У книзі „Опис України" він розповів про весільні звичаї та обряди того часу. Український фольклорист І. Калиновський, в 1777 році видав книгу „Описание свадебных украинских простонародных обрядов" . У кінці другої половини XIX ст. докладніші описи весілля були зроблені П. Чубинським, І. Франком, Б. Грінченком, М. Лисенком. Пісні, звичаї, весільні обряди відображені в багатьох літературних творах. Це підкреслює, що український фольклор та писана література завжди перебували в тісних зв'язках. Підсумок уроку
Домашнє завдання
|
||
|
|
||