Головна

Про школу

Методична робота

Виховна робота

Краєзнавча сторінка

Учнівська сторінка

Гостьова книга

Навчальний предмет

За курс початкової освіти

Українська мова  Читання  Математика  Природознавство  Я і Україна  Образотворче мистецтво  Трудове навчання  Основи здоров'я

За курс основної і середньої освіти

Українська мова і література  Світова література  Німецька мова  Математика  Інформатика  Історія  Правознавство  Природознавство  Біологія  Географія  Фізика  Хімія  Образотворче мистецтво  Фізична культура  Трудове навчання  Креслення  Основи здоров’я  Захист Вітчизни  Російська мова

Зміст

Урок-композиція "Весілля – народна драма"

День української писемності та мови

День української писемності та мови

Матеріали до усного журналу

Ведуча. Нещодавно ще одним святом поповнився наш національний календар.

Ведучий (читає постанову). На підтримку ініціативи громадських організацій з урахуванням важливо! Ролі української мови в консолідації українського суспільства постановляю:

Установити в Україні День української писемності та мови» який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця.

Ведучий

Мово кожного народу

неповторна і - своя;

в ній гримлять громи в негоду»

в тиші - трелі солов'я,

На своїй природній мові

і потоки гомонять;

зелен-клечи у діброві

по-кленовому шумлять

Солов’їну барвінкову

колосисту на віки -:

українську рідну мову - .

в дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас, -

бо ж єдина - так, як мати, -мова в кожного із нас!

(В.Лучук)

Ведуча. Гортаючи (сторінки сьогоднішнього усного журналу, ви дізнаєтесь про витоки нашої мови, її місце серед інших слов'янських мов, почуєте щирі слова любові й вдячності до неї.

Гробниці, кості й мумії мовчати,

А слово вічне, ніби далина.

Із темряви віків, де цвинтаря печать,

Лиш чути письмена…

(І. Бунін)

Ведуча. Виникнення письма мас надзвичайно важливе значення а історії будь-якого народу. Це одне з найістотніших знарядь культури, яке в просторі і часі розширює функціонування мови. Проблема виникнення письма у східних слов'ян дуже складна і досі не розв'язана. Протягом багатьох років учених цікавлять такі питання: коли і як народилася слов'янська писемність, слов'янська абетка і чи мали наші предки до" цього якісь інші писемні знаки?

Ведучий. Тривалий час побутувала думка, що наша Писемність з'явилася лише після хрещення Русі, коли з Бізантії ти Болгарії прийшли на Русь богослужебні книги.

Проте у багатьох місцях, де колись селилися наші пращури, особливо у Північному Причорномор'ї, археологи не раз знаходили на кам'яних плитах, нагробклх, амфорах таємничі, незрозумілі знаки. Але питання про існування писемності в ті давні часи залишається відкритим.

Ведуча. Перший історик давньої слов'янської писем­ності болгарський книжник, учений чернець Чорноризець Храбр, який жив у X ст. при дворі болгарського царя Симеона, у книзі "Про письмена" розповідає про два етапи розвитку слов'янського письма. Перший - коли слов'яни ще були язичниками, отож користувалися рисками й зарубками.

Другий етап - після прийняття християнства, коли вони почали писати римськими й грецькими письменами. Але було це письмо «без оусетроєнія», тобто не пристосоване до слов'янської мови.»

Ведучий. І так було до тих пір, поки великими просвітителями слов'ян - братами Кирилом і Мефодієм - не був створений алфавіт. Костянтин Філософ (Кирило) і його брат Мефодій походили із Солуня (сучасні Салоніки).

Їхня мати була грекинею, батько – болгарином, тому брати з дитинства добре знали як грецьку, так і мову солунських слов'ян.

863 р. візантійський імператор Михайло послав Костянтина і Мефодія до Моравії, де ті на прохання місцевого князя Ростислава повинні були вести церковну службу слов'янською мовою, що мала бути протиставлена латині німецьких місіонерів. Радислав просив надіслати "навчителя, який би пояснив мовою нашою християнську віру".

«Знаю, що ти дуже стомився, філософе, - сказав Михайло, - але необхідно тобі йти туди».

Відповідь Костянтина знаходимо у "Житіях Кирила і Мефодія":

Ведуча. «Немічний я тілом і хворий. Але з радістю піду в Моравську землю, якщо не мають вони абетку своєї мови. Бо просвіщати народ без Письмен його мови однаково, що намагатися писати на воді!»

Перед від'їздом до Моравії Костянтин розробив слов'янську абетку. Того ж року Кирило й Мефодій привезли до Велеграда слов'янську азбуку та три-чотири богослужебні книги, перекладені слов'янською. У посланні папи Іоанна VIII до моравського Князя Святополка (880 р.) Костянтина названо "творцем слов'янського письма".

Ведучий. Існує два різновиди старослов'янських писемних знаків: кирилиця (на честь першовчителя слов'ян) і глаголиця.

Кириличний алфавіт з Х століття широко застосовується в духовній і світській літературі східних слов'ян. Від давньоруського періоду його успадкували всі три східнослов'янські народи: український, російський, білоруський. В історії кириличного письма: розрізняють такі періоди: устав, півустав, скоропис, в'язь. У середині XVI ст. у східних слов'ян виникає друкарство та друкований алфавіт, створений з окремими змінами на основі півуставного письма. Перша датована книга під назвою "Апостол" була надрукована в Москві в 1564 році, в Україні у Львові - в 1574 році друкарем Іваном Федоровим. У 1708 р. за реформою, проведеною Петром І, старий друкарський був замінений у світській літературі гражданським шрифтом. Внаслідок реформи було спрощено правопис і змінено склад алфавіту (деякі літери усунені, деякі замінені іншими). З XVIII ст. гражданський шрифт, пристосований до звукового складу української літературної мови, поширився в Україні. І нині кирилиця - в основі нашого алфавіту.

Людське безсмертя іроду і до роду

Увись росте корінням родоводу

І тільки той, у кого серце чуле.

Хто знос, береже минуле.

Хто вміє шанувать сучасне,

- Лиш той майбутнє вивершить прекрасне.

Ведучий. Українська мова - державна мова нашої країни. За даними перепису 1989 року у складі її населення, яке становило 51,4 млн. чоловік, налічувалося 37,4 млн, українців. Рідною мовою українську вважали 32,8 мдн. із них. Поза межами України українська мова в усній формі поширена в Росії, Молдавії, Білорусії, Казахстані, Польщі, Чехії, Словаччині, Румунії, Сербії, Хорватії, Угорщині, США, Канаді, її можна почути навіть у країнах Латинської Америки, Австралії.

Ведуча. Ознаки української мови фіксуються в пам'ятках, починаючи з найдавніших джерел, датованих XІ ст.

Існує два погляди на зародження і розвиток української мови як окремої слов’янської

вона виникла після розпаду давньоруської мови у ХІV ст.;

безпосереднім джерелом, української, як і інших слов'янських мов, вважається праслов'янська мова, розпад якої почався в VIІ ст.

А ось уривок з газети, де висвітлюється такий погляд на виникнення української писемності:

Учені вважають, що автори трипільських написів - пелазги найдавніші племена, які жили на території, де нині знаходиться Україна. Пелазги мали свою звуко-буквену азбуку, яка претендує на те, щоб її вважати першою у світі. З II тис. до н.е., на думку істориків, пелазги почали міграцію на південь, до Італії та Малої Азії, й занесли сюди свою азбуку. В Італії нащадками пелагзійських племен були етруски, відомі високим рівнем розвитку культури й писемності! Буквено-звуковий алфавіт етрусків послужив ключем до розшифрування пелазгійських написів Трипілля, оскільки трипільська абетка виявилася спорідненою з етруською. На це ще 1959 року звернув увагу М.Суслопаров, який писав, що пелазгиський алфавіт - це не що інше, як етруський алфавіт, і навів висловлювання історика другої полонини І ст. до н.е. Діодора Сицилійського пре те, що етруські букви могли б мати назву пелазгійських, бо пелазги ними користувалися. З цього випливає, що писемність України походить не з кирилиці ІX ст. н. е., а витоки її стають періоду ІІ тис. до н.е. Давню ж грецьку абетку, яку використали Киріїяс і Мефодій у створенні кирилиці, елліни одержали від пелазіів.

Ведучий. Сучасна українська літературна мова пов'язує свою історію з конкретною датою - виданням Енеїди Котляревського у 1798 році, Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою.

Всупереч тогочасній традиції користування у писемній практиці книжною українською, конкретні сфери якої, зокрема книгодрукування, поступово зводилися нанівець за кронами на українське слово, розпочатими Петром І.

Ведуча. Ще одна дата - 1840 рік (вперше було видано твори Т.Г.Шевченка) - може вважатися доленосною: з того часу нова українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації. На ньому були і перепони, і заборони, і кров та сльози . найкращих синів.

На тлі мелодії пісні "Реве та стогне Дніпр широкий" дев'ять учасниць зачитують одну із дат а скорботному календарі української мови. Після кожної дати звук музики посилюється і стихає, коли звучить наступна дата.

(Якщо йдеться про інсценізацію, то вона може виглядати так: кожна з учасниць в українському вбранні зачитує чергову дату, тримаючи а руках свічку, що згасає, і йде у глиб сцени, Під час читання «Молитви» дівчата повертаються зі знову запаленими свічками).

1720 рік - російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.

1769 рік - видано розпорядження російської церкви про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

1775 рік - зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862 рік - закрито українські недільні школи, безкоштовно організовані видатними діячами української культури.

1863 рік - указ міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою

1876 рік-указ царя Олександра ІІ про заборону друкування йот українських пісень.

1884 рік - закрито всі українські театри.

1908 рік - вся культурна і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопастности Российской империи».

1914 рік - російський цар Микола II ліквідує українську пресу.

Музика замовкає, і в цілковитій тиші звучить вірш Ольги Лаврської.

Молитва

Гріховний світ вируэ неспроста

Підступний Демон, що керує нами.

Та піднімається нетлінно над віками

Велична постать вічного, Христа.

О Господи! Знайди нас всіх, знайди.

Бо ми блукаєм хащами ще й нині,

Прости гріхи й провини безневинні,

І до спасіння всіх над приведи.

О Господи! Зціли нас всіх, зціли,

Всели в серця неопалиму мрію.

Щоб ми, пізнавши віру і надію.

Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово.

Найкраща пісня в стоголоса трав.

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке колись Шевченко покохав.

Ти все знесла: насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжеідей.

Та сповнена любові і відваги

З-за грат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темній полі битви,

Невинна кров, пролита в боротьбі,

Тебе вкладаєм тиха до молитви

І за спасіння дякуєм тобі.

На останніх рядках вірша починає звучати пісня "Чом, чом, чом, земле моя...".

Ведуча.

Мово рідна, слово рідне! Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Як ту мову тож забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Пенька наша мила?

От тому плекайте, діти, Рідненькую мову

І учіться говорити

Своїм рідним словом!

Мово рідна, слово рідне, -

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Але камінь мас!

(С.Воробкевич)

Наступну добірку віршів читають учні початкових класів.

Учениця. Поетеса Наталка Білоцерковець сказала, що наша мова

Хвилями дніпровськими.

Люблена, голублена

Сивими дібровами.

З колоска пахучого,

З кореня цілющого.

Із усмішки і сльози,

Сонця, вітру і грози.

Учень.

Буду я навчатись мови золотої

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою...

Щоб людському щастю дбанок свій надбати,

Щоб радію з мене Україна-мати.

(А.Малишко)

Учениця.

Я знаю, мова мамина - свята.

В ній вічний, незнищенний дух свободи.

її плекали душі і вуста

Мільярдів. Це жива вода народу.

Учень.

Її зневажить - зрадити народ,

Котрий до сонця зводився крізь муки,

Це - забруднити плеса чистих вод,

Це - потоптати материнські руки,

Які нас від напастей берегли,

Останню дрібку хліба віддавали,

Щоб ми нівроку дужими були

Й матусиних пісень не забували.

Учениця.

Зневажить мову мамину - біда.

Котра пусти ш зробить наші душі,

І ми нащадкам зможем передать

Лиш те, що корені калини сушить.

Зневажить мову - зрадити себе

(А зрадників хто може поважати),

І стане чорним небо голубе,

Вмиратиме у муках рідна мати.

(М.Аламенко)

Вчитель.

Хай це, можливо, і не найсуттєвіше.

але ти, дитино,

покликана захищати своїми дороньками

крихітну свічечку букви "і".

а також,

витягнувшись на пальчиках,

оберігати місячний серпик

букви "є",

що зрізаний з неба

разом з ниточкою.

Бо, кажуть, дитино,

що мова наша – солов’їна.

Правильно кажуть.

Але затям собі,

що колись

можуть настати і такі часи,

коли нашої мови

не буде пам'ятати

навіть найменший соловейко.

Тому не можна покладатися

тільки на солов'їв, дитино.

(І. Малкович)

1. Що ви знаєте про преподобного Нестора-літописця ? Чому саме в день вшанування його пам'яті відзначається свято української писемності та мови?

2. З чим порівняв Костянтин просвітительство народу без письмен його мови? Поясніть таку асоціацію, користуючись прикладами зі шкільного життя.

3. Доповніть ряди

а)  кирилиця -

б) Костянтин -

в) періоди історії кириличного письма:

устав, ...,

4. Коли була надрукована перша книга в Україні?

5. Спробуйте однією фразою сформулювати думку про важливість писемності в житті народу.

6. Пригадайте і назвіть твори поетів і письменників про українську мову.

Закінчується журнал виконанням усіма учасниками журналу пісні "Роде наш красний".