Головна

Про школу

Методична робота

Виховна робота

Краєзнавча сторінка

Учнівська сторінка

Гостьова книга

Навчальний предмет

За курс початкової освіти

Українська мова  Читання  Математика  Природознавство  Я і Україна  Образотворче мистецтво  Трудове навчання  Основи здоров'я

За курс основної і середньої освіти

Українська мова і література  Світова література  Німецька мова  Математика  Інформатика  Історія  Правознавство  Природознавство  Біологія  Географія  Фізика  Хімія  Образотворче мистецтво  Фізична культура  Трудове навчання  Креслення  Основи здоров’я  Захист Вітчизни  Російська мова

Зміст

Гра Найрозумніший

Конкурс на розв’язування ігрових задач

Тиждень математики у школі

Вистава "У пошуках Еквлідової геометрії"

Вистава «У пошуках Евклідової геометрії».

Автор.(слова з-за сцени) Минають дні, минають роки, і майже на всьому залишає свій відбиток непереможна рука часу. Але все-таки є речі які залишилися незмінними через багато і багато років життя. До таких речей і відноситься навчання в школі.

(Під музику «Тік – Вчителька» Вчителька йде в школу, допомагає учням, розмовляє з ними і т.п. Заходить в клас. Під музику «3*3=4» Опитує учнів. Всі учні добре відповідають, крім учня Романа. Він отримує два за невиконання домашнього завдання. Під музику «Мы маленькие дети». Вчителька пояснює матеріал, учні слухають, крім Романа. Дзвоник на перерву. Вчителька дає домашнє завдання. Учні йдуть додому. Учні Роман і Андрій ідуть разом під музику «2 в дневнике». Зустрічає вдома мати).

Роман. Мамо, а можна Саша побуде в нас. Ми трохи пограємось, будь-ласка.

Мати Романа - Марина. Ну добре, але спочатку до їжі, і поки не наїстеся, ніяких ігор.

(Дає їсти, вони їдять)

Мати. А що у вас у школі нового, що робили, чим займались, цікаво день провели?

Роман. А сьогодні на фізкультурі ми у футбол грали, хлопці на дівчат.

Мати. А хто виграв.

Роман. Та, сьогодні дівчата.

Андрій. Але це було несправедливо, їм учитель підказував.

(Учні розповідають що було на уроках, про математику не говорять)

Мати. А що на математиці.

Роман. Та так, все нормально.

Мати. А якісь оцінки заробляв.

Роман. Ну нам сьогодні оцінок не ставили

Мати. Що справді не ставили. Невже, ану давай щоденника подивлюся.

(Шукає щоденника, ніби не може знайти. Мати дивиться, хапається за голову, падає на стілець)

Мати. Та що ж з тобою коїться, чому знову «2»

Роман. Ну, я домашнього позавчора не встиг записати в щоденник, учні дошку стерли.

Мати. А в учнів запитати потім ти не зміг. Все, ніяких ігор, поки не зробиш уроків. Я всі іграшки забираю. Все. Наїлися. А тепер до уроків.

(сідають робить уроки, але потім під музику «В каждом маленьком ребёнке» починають порушувати спокій, бігають по кімнаті б’ються книжками. Андрій бере книгу "Евклід. Начала. Підручник з геометрії." І вдарив Романа книгою по голові. Той упав.)

Андрій. Ох ти, а що це за книга. Така важка і стара. І вже геть пилом припала.

Роман. Ти що, не чіпай, це ж дідусева книга, він нікому не дозволяє її чіпати.

(Заходить дід. Роман і Андрій намагаються сховати книгу, але дід це помітив).

Дід. А для чого ви взяли цю книгу.

Андрій. Та хотіли трохи подивитися, що в ній написано.

Роман. Діду, а що за книга і хто такий Евклід.

Дід. За оповідями цар Птоломей І щоб возвеличити свою державу, запрошував в свою країну всіх видатних вчених і поетів, створивши для них храм муз – мусейон. В числі запрошених і був Евклід, грек за походженням, проживаючий в Сирії. В Александрій він організовує математичну школу, де і пише свою фундаментальну працю – «Начала», один з найкращих підручників, створених людиною. Була створена більше 2 тисяч років тому, а нею користуються і до нині.

Андрій. А що написано в цій книзі.

Дід. В ній систематизовано всі знання, які були відомі на той час з геометрії. І взагалі, про «Начала» говорять, що після Біблії це самий популярний написаний пам’ятник античності. Книга має свою історію і перекладена майже на всі мови світу. З неї робилася величезна кількість копій і майже всі підручники з геометрії створені за принципом, запропонованим Евклідом.

Роман. Діду, а чому тобі так дорога саме ця книга, адже щорічно виходить багато видань «Евклідової геометрії».

Дід. А цей екземпляр для нашого роду є особливим і передається від покоління до покоління, оскільки дістався нам дуже і дуже нелегко. Але це вже зовсім інша історія.

Андрій. Дідусю, це майбуть дуже цікаво, розкажіть будь-ласка.

Дід. Ну гаразд, слухайте (виходить зі сцени).

Автор. Було це багато, багато років назад. В нашій місцевості люди між собою жили дружно. Ні в кого не було окремого щастя ч окремого горя. Для старого і для молодого одна радість і одна біда була на всіх. А за рахунок натхненної праці і наполегливого навчання досягли надзвичайно високого розвитку суспільства. Одним словом, жили наче однією великою сім’єю. А коли з’являлася в когось робота, яка не під силу одному, то відразу ж він міг спертися на міцне плече товариша, яке завжди знаходилось поруч. І здавалося, що для них кожне море по коліно і кожні гори по плече. (Під час розповіді хлопці Максим і Саша і дівчата Іра і Катя садять квіти під музику «Вместе весело»).

Іра. От як добре, з’явилась у нас ще одна клумба з квітами

Максим. Трохи попрацювали, а давайте ввечері сходимо в кіно

Іра. А що, якийсь новий фільм з’явився

Максим. Так, сьогодні я бачив висить афіша. Новий фільм Кустурици

Саша. Кустуриці? А як називається

Максим. А називається «Марадонна Кустуриці»

Катя. Якщо це про Марадонну, то повинно бути цікаво.

Іра. То давайте підем. А після цього влаштуємо невеличкий пікнік на пляжі.

Саша. Тоді давайте швиденько розходимось по домах, а через годину зустрінемось біля кінотеатру..

(Побігли)

(Після фільму виходять з кінозалу)

Катя. А фільм і справді був цікавий.

Іра. А я і не знала, що Марадонна був не тільки великим футболістом, але й справжнім лідером і прикладом для наслідування.

Саша. Гаразд, ідемо вже на пляж.

(сідають, розкладають їжу, веселяться під музику «Братья Грим – Кустурица»)

Катя, Іра. Ну все, добре давайте будемо розходитись по домах, бо взавтра ще в школу

(розходяться)

Автор. Але все-таки не по всій землі панували мир і злагода. Були і темні сили зла, які не могли спокійно дивитися на щасливе життя людей

Відьма. От їм весело, ох їм добре. Ну нічого, побачимо, на скільки їм хватить зілля, мого чарівного пір’я, будуть знати, як о відьми приставати, побачимо добра вистачить після мого зілля приворотного. Книги їм не бачити як своїх вушей. Побачу, що з ними станеться, коли їхня книга буде у мене. (наливає зілля в пляшечку). Піду до своїх товаришів-бандюків

(Зустрічаються бандити Руба і Гон, сідають за стіл, обідають, показують і хваляться один одному своєю зброєю, під музику «Бандито-ганкстерито». До них підходить відьма)

Відьма. Що розсілися наче кури на сідалі. І це банді то-ганкстеріто, убиванто-ограблянто (перекидає одного стільця). То це ж брехуніто-алкоголіто, об’їданто-обпиванто. (дає їм чуханів). Робота є. А ви розсілись тут. Люди вже геть знахабніли, все в них є. живуть і радіють життю. Треба покласти цьому край.

Гон. А що ми можемо зробити

Відьма. Якщо тут будете сидіти, то багато зробиш один з другим. Манка сама з неба падать буде. Значить так. Я даю вам зілля приворотне. Ви йдете до людей і в школі підсипаєте зілля в їжу. Після цього через 15 хв вони наче збожеволіють, а потім і взагалі заснуть. І ви заберете в них книгу «Начала» Евкліда і принесете мені. Але коли вони проснуться, по стануть нормальними. Тому дійте швидко. Все зрозуміло

Руба. Так буде зроблено

(Приходять в шкільну столову, підсипають зілля)

Автор. А ось і настав ранок. А в школі появився першим Орний - старенький професор математики, який щоразу розв’язував все нові і нові задачі (під музику «Моей душе покоя нет»). А от і в школі з’являються наші учні (під музику заходять учні Іра, Катя, Максим, Саша і Андрій «Учат в школе»)

Повар Ірина. Діти всі до столу їсти будемо

Повар. Професоре, ідіть і ви поїсте

Повар. Та якось пізніше. Зараз задачу роблю

Автор. А в цей час учні, сідають за стіл і , нічого не підозрюючи з’їдають їжу разом з приворотним зіллям.

(Дзвоник на урок. Діти в клас. Заходить професор)

Професор. Сьогодні ми напишемо контрольну роботу (роздає завдання). Я не надовго відійду, а ви працюйте. (виходить)

Іра. Ой, чомусь так працювати не хочеться.

Максим. А в мене є ідея: давайте подзвонимо в міліцію, хай нашого директора заберуть.

(Максим підходить до телефону, намагається подзвонити, не може додзвонитися, іде до магнітофона і вмикає його музика «Moscow Calling», учні бігають, плигають по партах, наче божеволіють, повертається професор)

Професор. Учні, що з вами. Такого ніколи не було. В таких умовах я не можу працювати.

(Іде під музику «Тік – Олені)

(Учні падають і засинають)

(До професора в кімнату пробираються бандити за книгою, він їх хапає)

Професор. Хто вас сюди прислав і для чого, швидше признавайтеся.

Гон. Чаклунка за книгою

Професор. А що ви зробили з учнями.

Руба. Та це все зілля приворотне. Коли вони проснуться, то з ними буде все нормально.

Гон. Відпустіть нас.

Професор. Ну все, так не може далі продовжуватись. Іду до неї.

Автор. А в цей час бандити повертаються до чаклунки.

Відьма. Ну, що там у вас

Гон. Нічого не вийшло. Старий професор зілля не випив і ми ледь звідти втекли

Руба. Тепер він іде сюди.

Відьма. Не дарма кажуть, застав дурня богу молитися, той голову поб’є. Не знаю, живим чи мертвим він буде, книга щоб була в мене

Автор. А тим часом професор все ближче і ближче підходить до володінь злої чаклунки.

(професор сідає їсти, дивиться в книгу, бандити нападають на нього, його ранять мечем і забирають книгу «с-д кф «Проффесионал»»)

(бандити приносять книгу до відьми)

Відьма. Ну що, давайте. Ось тепер, я правлю світом. Вся влада світу в моїх руках. Не буде звідки людям черпати знання. Побачимо, що з ними буде, і як вони тепер будуть жити. І в честь цього я влаштовую пір на весь світ.

Автор. І всі сили темряви відчуваючи свою силу, збираються на святкування своєї перемоги

Автор. А тим часом в школі діти просинаються.

Іра. А що з нами сталося

Максим. А ми що, тут спали всі

Катя. А де ж професор

Повар. Ви що нічого не пам’ятаєте. Чаклунка прислала бандитів, щоб викрасти книгу. І вони підсипали в їжу приворотне зілля, ви всі позасинали. А професор пішов до чаклунки, щоб спитати, для чого вона це все робить.

Саша. Йому мабуть потрібна наша допомога

Іра, Катя, Максим, Саша. Все вирішено, йдемо йому на допомогу.

(ідуть під музику «Когда мои друзья со мной», бачать пораненого професора)

Іра. Професоре, що з вами.

Професор. Та за мене можете не хвилюватися.

Максим. Ви ж поранені. Ану давайте воду швидше.

Професор. Не звертайте на мене увагу. Бандити вкрали книгу знань. Без її належного навчання в нашій школі не буде, а значить і належного життя не буде. Її треба негайно повернути

Саша. Ми віднесемо вас додому, де ви одужаєте.

Професор. Не тратьте на мене час і сили, вони вам ще знадобляться для боротьби за книгу

Максим. Ні професоре, героями ми можемо і не бути ,але людьми повинні бути ми. Беремо

(відносять професора до школи під музику «Ланфрен-Ланфра»).

Повар. Що це, що це з ним таке

Іра. Його поранили бандити

Повар. Тоді давайте його сюди мерщій. Професоре, ми вам допоможемо

Професор. А ви ідіть за книгою, бо кожна хвилина дорога. Чим довше вона буде в злої чаклунки, тим сильнішими ставатимуть сили зла.

Автор. І ось наші юні герої вирушили назустріч до невідомого. Туди, де ще не ступала нога чесної людини. Але зовсім нелегким і тернистим був їхній шлях. Ішли вони через гори високі, перепливали через ріки глибокі, пробирались крізь хащі непрохідні, зустрічались із звірами, небаченими до нині. А ж ось і підійшли вони до замку темної чаклунки де зосередились всі сили зла.

Максим. А ось де знаходиться вся нечисть

Іра. Якщо чесно, то мені трохи страшно

Катя. А що робить тепер будемо

Саша. Треба придумати якийсь план

Максим. Цікаво, а скільки їх там усіх є. І яка там охорона.

Саша. Ц-ц-ц. Тихо. А ось і охорона.

Катя. Вони нас помітили. До бою

(На них нападають вони обороняються, захищають один одного під музику «Песня о дружбе», але змушені відступати вони)

(Сідають на відпочинок)

Максим. Ну їх і назбиралось тут

Іра. Ти не поранений

Максим. Та невеличка подряпина. Нічого, до весілля заживе

Катя. Нам точно без плану не обійтись

Іра. Ну що, є в когось якісь ідеї

Саша. Я, здається, щось придумав. Давайте всі передягнемось в артистів і підемо прямо до них, ніби для того, щоб дати концерт. Спочатку хлопці заспівають пісню, а дівчата потім їм станцюють. Таким чином приспимо їх пильність, і тоді в нас появиться нагода для вдалої атаки.

Максим. Звучить зухвало, але цікаво. Давайте спробуємо.

Іра. Тоді давайте, переодягаємось.

(переодягаються і йдуть до замку під музику «Ничего на свете лучше нету»)

Гон. Стій, хто такі і куди йдете

Іра. Ми бродячі артисти, і заблукали тут

Руба. Хапай їх. Відведемо їх до чаклунки (ведуть)

Гон. Ось дивіться, привели вам людську плоть. Говорять, що вони артисти.

Відьма. Що артисти кажете.

Максим. Так. Дівчата танцюють, а ми співаємо

Відьма. Гаразд. Виступайте, а ми подивимось.

(Хлопці співають з гітарами «Неаполитанская песня»)

(Після пісні хлопці сідають за столи, дівчата танцюють танець під музика «Beyonce, Shakira - Beautiful Liar». Бандити аплодують. Після танцю хлопці з дівчатами зненацька нападають і перемагають. Забирають книгу, відкривають, дивляться і йдуть додому під музику «Прекрасное Далеко»)

(Підходять до своєї доми під музику «Руслана – Світанок». Діти просинаються, дорослі до роботи і починається новий день.)

Автор. А ось і одного разу на світанку чотири юних герої повернулися до своїх домівок. І все навкруги ніби жило. Розцвіли квіти. Заспівали птахи. Дорослі люди займаються своєю роботою. Діти йдуть до школи. І в життя до цих людей більше ніколи не приходила ніяка нечиста сила.