 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Виховна робота в Косенівській ЗОШ I - III ступенів
|
|
||
|
|
Період проведення |
|
| До 2010 - 2011 н. р. | 2010-2011 н.р. | ||
|
|
||
Виховна робота до 2010-2011 навчального року
|
|
||
|
|
Зміст |
|
|
Театралізоване масове свято "Українцями ми народилися" Земле, живи й розквітай
|
||
|
|
||
|
|
||
|
|
Земле, живи й розквітай |
|
|
Земле, живи й розквітай. (сценарій скалала Садовнік Т. Л.). (свято проводилось на семінарі директорів 15 квітня 2009 року) Ведуча Софія У нас сьогодні нині свято Гостей у школі так багато Свої вітання шлемо вам, Районних шкіл керівникам. Ведучий Богдан Ми дуже раді вас вітати І хлібом, сіллю зустрічати, Уклін доземний гості вам, Людського розуму творцям. Ведуча Софія Із любов’ю, хлібом, миром Шкільним дружним колективом Вас запрошуєм завзято Подивитись наше свято «Земле, живи й розквітай!» Ведучий Богдан Незбагненний скарб людства це земля! Земля то всеплодюща мати, Що на любов багата Земля то мудрість і святиня, Від неї хліб і цвіт і всі плоди. Ведуча Софія Земля – годувальниця. В цих словах споконвіку є любов народу до землі. Людина поділяє з нею радість і горе, живе і працює на ній, віддаючи їй силу, розум і частку душі і серця. І за все вона віддячує їй і дарує соковитий корм її стадам, прохолодну тінь її дому, солодкий пиріг до столу. Ведучий Богдан Отже сила краса і вічність кожного з нас починається на землі. З неї ми виходимо по ній ходимо в неї і йдемо. Любов завжди переплітається з тривогою, бо кого любиш за того і хвилюєшся. (Музична композиція «Земле наша рідна». Одна дівчина Софія виконує пісню «Земле наша рідна», а дівчата під цю пісню виконують танець) Земле наша рідна Земле наша рідна Земле заповітна Радуєш серця нам Розквітом своїм Нашими батьками Рідними синами Зрошена ти кров’ю Вічна слава їм Земле, наша доля Всі ми родом з поля На твоїх просторах Проти сонця ми Сонце зустрічаєм Сонце проджаєм На тобі, зелені Стелим килими Згинь війни примаро Геть розвійтесь хмари Хай сія над світом Ясний сонця день Хай луна гаями Долами й горами Радісний перегук Праці і пісень Ведуча Софія Земля – колиска людства. Вона народжує прозорі струмки і потоки. Носить на собі океани, хмари і їх тіні. Розкривається жерлами димлячи вулканів. Пускає в небеса птахів, приймає в себе всі сніги і дощі, гладенькі і великі картоплини, маленькі зернята, дає всьому життя. Ведучий Богдан І на цій величезній планеті земля живемо ми українці, наш український народ з своєю історією, своїм родовідним корінням, що сягає сивої давнини, своєю милозвучною мовою і чарівною українською піснею. Ми діти цього народу. Кожен з нас любить Україну, а особливо те місце де народився. Всі ми народилися в чудовому селі Косенів, історія виникнення якого сягає в глибину віків. Цю історію ми вам зараз повідаєм. Село розміщене на крайньому заході Житомирської області. По течії річки Згар (притоки річки Корчик.) за 30 км від залізничної станції і райцентру м. Новоград-Волинськ, а також в 10 км від села проходить автотраса Київ – Львів, на дільниці Новоград-Волинськ – Корець. За народними переказами село виникло приблизно в 1586 році. Першими поселенцями були селяни. Жителі населеного пункту були кріпаками. Землі належали поміщикам: Слюсарському, Щутинському, Романському та Рогалінському. Поміщики володіли кращими землями. До 1795р село входило до складу Польщі, а з 1795р ввійшло до складу Російської імперії. З 1921р по 1939р село було прикордонним по околиці Косенева проходив радянсько-польський кордон. На долю села випали такі тяжкі періоди як колективізація 30-х років, голодомор 32-33 р, масові репресії 1937р, Велика Вітчизняна війна з 1941 по 1945р. Та нелегкі повоєнні роки відбудови. Нині, наше село одне з найкращих у Новоград-Волинському районі. Мальовничі краєвиди, добротні будинки, асфальтовані вулиці. Гордістю села є новобудови: двоповерхова школа і церква. Ми любимо своє село і пишаємося тим що тут народились і живемо. Ведуча Софія Чудову пісню про Косенів написав художній керівник відомого гурту Хміль - Фатенко, побувавши одного разу у нас в гостях. (хлопець Рома і дівчина Маша виконують пісню «Мій Косенів рідний») Мій Косенів рідний. Гойдаються хвилі хлібів неозорих До темного гаю лани пролягли Село моє рідне у співах пташиних Дитинства роки тут щасливі пройшли. Квітуй наша земле, мій Косенів рідний Тут хата батьків – в серці вічна любов, В красі калиновій, як вся Україна, До тебе вертають я знову і знов. Село моє рідне у світлій зірниці Де Згар протікає із давніх років, Де прадіда – діда людей хліборобів У славі минулих й майбутніх років. Квітуй наша земле, мій Косенів рідний Тут хата батьків – в серці вічна любов, В красі калиновій, як вся Україна, До тебе вертають я знову і знов. Літа промайнули мов вітер осінній, Стривожився криком пташиний політ, Для мене мій Косенів є найрідніший, Весняний я жду журавлиний привіт. Квітуй наша земле, мій Косенів рідний Тут хата батьків – в серці вічна любов, В красі калиновій, як вся Україна, До тебе вертають я знову і знов. Ведучий Богдан Ми як справжні українці не тільки добре знаємо історію рідного краю історію України та історію свого села, а ще й вміємо співати українських пісень і танцювати гопак. (дівчата з хлопцями співають українську народну пісню «Черевички» і танцюють гопак) Черевички Ой, як прийде неділенька Підмалюю личко На базарі в Дрогобові Куплю черевички Ой, гоп, черевички, Ой, гоп, черевички, Гоп, черевички, Підмалюю личко Ой купила черевички Дрібно вибивала Чорнявого Василя Та й причарувала Ой, гоп, черевички, Ой, гоп, черевички, Гоп, черевички, Підмалюю личко Мій Василько у колгоспі Трактористом робить, Він до мене щовечора, Як смеркне приходить Ведуча Софія Природа землі унікальна і неповторна. Кожен її куточок прекрасний по-своєму. Духмяний аромат трав дарують нам лісові поляни, тінисті сосни та білокорі берізки наповнюють грибами та ягодами наші кошики, голосним пташиним співом зустрічають гаї. Ведучий Богдан Так вона щедра та привітна наша земля. Щедра земля на хліб пісні добро і ласку. Вона дала людству все: скарби моря і гір, дивовижні рослини, загадкових звірів, тобто подарувала найцінніше життя. Та на жаль, наш спільний зелений дім конче потребує постійної турботи. Скільки ран на ній залишили люди: засмічені ріки та моря, спотворені цезієм та хімічними речовинами землі, насичені хімічними парами речовини. Ведуча Софія Мічена атомом Чорнобиля наша земля. На кожного з нас припадає 480 тон накопичених твердих відходів, що повсякчас загрожують нашому здоров’ю і життю. Ведучий Богдан Майже 23 роки минуло відтоді, не війна не орди чужинців прокотилися по нашій землі, це мирний чорнобильський атом, що мав служити людині приносити у наші краї енергію, процвітання, щастя. А натомість? Руйнація, радіація, смерть і пустота. Ведуча Софія З Чорнобиля несеться чорний вітер, І чорний біль торкається сердець. І поросли на схилах чорні квіти І чорним став на цвинтарі чебрець.
Сценка «Сумний дзвін» (виходить дівчинка Катя, одягнена в чорне, в руках свічка, йде до обгорілого дерева, по дорозі говорить) Дівчинка Катя Обпекло, обпалило, У кров, у життя запеклося, Що несе воно дітям І нашим прийдешнім літам А довкола жита піднялися І ростом пішло у колосся Довіряли птахи небесам І лісам, і вустами Ще збагнули не всі, і не все, Що вогонь смертоносний Що нечутно вириває і корінь І землю, і цвіт, Що ж не вийти дитинству На теплі, ожинові роси, Не знайти на світанку над Прип’яттю Вчора залишений слід. (підходить до дерева, зупиняється, під дерево ставить свічку, в цей час звучить дзвін, стоїть біля свічки, потім під дзвін дзвона йде зі сцени). Ведучий Богдан Люди! Невже вам не страшно. Ведуча Софія Ой! Кислотний дощ! Ведучий Богдан Не може бути. Ведуча Софія Швидше беріть парасольки! Це страшний дощ, від нього шкіра стає сірою, життя згасає. (ведучі сходять зі сцени, на сцену вибігають 8 дівчат з парасольками) Дівчинка Віра Мені страшно Дівчинка Маша Страшно. Скоро лише в кіно можна буде побачити світанки й присмерки, лише в музеях збережеться чисте повітря й жива вода, ранкова роса й грибний дощ. Дівчинка Іра К А сонце? Дівчинка Іванка Невже зникнуть птахи? Дівчинка Аня І ми ніколи не побачимо проліски? Дівчинка Катя Не вдихнемо аромат конвалії? Дівчинка Маша Не зануримось у холодну воду? Дівчинка Іра Ю Невже я ніколи не побачу веселку? Дівчинка Іванка Як же так? Це не справедливо! Дівчинка Яна Ні ми не згодні! Ми за чисте безхмарне небо, прозорі світанки і чисті роси. (дівчата виконують танець під пісню Руслана – Світанок) Ведучий Богдан А скільки горя, розрухи, спустошень несуть планеті війни. Ведуча Софія Ні – я не хочу війни! Я боюся війни. Я проти всіх воєн на світі. Без миру немає дитинства. Не має й майбутнього. (ведучі залишаються в центрі сцени, виходять 6 учнів, в руках яких таблиці з написами: «Ні війні!», «Ми за мир!», «За мир у всьому світі!», «Зробимо Землю кращою!», «Не повторимо Чорнобиля!», «Любіть нашу Землю») Хлопчик Максим Ми не бажаємо війни! Хай над містами й нивами Сіяє сонце з вишини, Щоб ми росли щасливими! Хлопчик Рома Ми хочемо без воєн жити Хай буде мир на всій землі! Люду трудящому воєн не треба Гуртуймо тісніше свої ряди За не захмарене – чисте небо, Проти смертей, сліз, нещастя й біди. Дівчинка Маша За мир – щоб сміятись, А мир – щоб трудитись За мир – щоб троянди цвіли Щоб жито буяло і діти росли. Дівчинка Аня Щоб плачу дітей не чути, Щоб війни не знявся вир Кожен будь готов замкнути Ряд за рядом… Діти разом Всі – за мир!
Музична композиція «Ми за мир» (композиція під мелодію пісні «Люди мира на минуту встаньте» «Бухенвальтский набат» в композиції беруть участь учні з табличками і ведучі тримають земний глобус, діти виконують пісню «Ми за мир») Ми за мир Люди світу на хвилину встаньте! Встаньте! Слухайте! Звучить останній дзвін Що вік нам, прийдешній сповіщає Б’є тривогу він, б’є тривогу він Клич летить, летить по всій планеті Захищає чесні всі серця Люди світу будьте зажди пильні Збережімо ми, спільний дім Земля Збережімо спільний дім Земля Збережімо, збережімо, спільний дім – Земля Збережімо, збережімо, спільний дім – Земля. Ведучий Богдан Ми живемо на найдавнішій планеті, планеті світлих сонячних ранків, яскравих лагідних днів, тихих зоряних ночей, що пахнуть м'ятою та матіолою. У будь-яку пору року вона чарує око, яскравими барвами лісу в пору золотої осені, казковою красою зими, або буйним цвітінням весни. Ведуча Софія У руках людства доля планети, і необхідно, щоб кожен, хто живе на ній, усвідомив, що біль завдана Землі не вщухає, рани Землі не загоюються, і все це стукає у двері наших домівок захворюваннями, спустошеними землями, непогамованими людськими нещастями. Ведучий Богдан Землі потрібні пісні і квіти, щоб на нашій прекрасній планеті жили прекрасні люди, і щоб до густих садів та білих будівель завжди повертались лелеки, з появою яких у людей з'являється спокій від миру на рідній землі. Тож бережімо нашу землю, бо ми – діти Землі! (ведучі сходять зі сцени) Музична композиція «В ритмі серця» (виходять всі учасники концерту зі стрічками, шарами і прапорцями і виконують пісню з репертуару Руслани «У ритмі серця») У ритмі серця Слова: Олександр Положинський Музика: Руслана Костя Я хочу, щоб моє дерево було зеленим, Щоб зла сокира його ніколи не торкалася! Щоб колискова бабусина знов прийшла до мене, І щоб зі мною назавжди зосталася! Іванка Я хочу, щоб мій будинок був високим і гарним, Щоб поруч зі мною жили привітні люди! Щоб кожне добре діло не лишалось марним, І щоб було так завжди та усюди! Тарас А я хочу, щоб моя річка була чистою. Бо я влітку дуже люблю в ній купатися! А ще хочу, щоб сонце посмішкою променистою Не забувало кожного ранку зі мною вітатися! Маша А я просто люблю збирати квіти, Дихати їхніми п'янкими ароматами! Я кожному новому другу по-справжньому радітиму, "Дай-да-на-да" з ним весело співатиму! Учні всі разом Є у кожного з нас В серці мрія своя! Знаю я, знаєш ти — Це не сон! То прийшов новий час — Знаєш ти, знаю я — Досягнути мети Можна тільки разом! Оля А я хочу, щоб мої друзі ніколи не плакали, І щоб кожен пишався великою родиною! Рома Ми всі вчимося жити, і мені не однаково, Ким я стану, коли виросту. Та головне — щоб був людиною! Іра А до мене прилетіла ластівка, І гніздо лаштує під моєю стріхою! Моє серце розривається від щастя, І я готовий (-ва) поділитися своєю втіхою!
Над своєю землею пропливу разом з хмарами... Пролечу над нею разом з лелеками... Чи можуть бути гори чужі такими гарними? Чи можуть бути степи такими далекими? Всі ми діти землі казково-чарівної! Кожен з нас став її малою частиною! Всі ми діти країни єдиної! Всі ми є сім'єю єдиною!
Учні всі разом Є у кожного з нас В серці мрія своя! Знаю я, знаєш ти — Це не сон! То прийшов новий час — Знаєш ти, знаю я — Досягнути мети Можна тільки разом! (після композиції учні залишаються на сцені, вперед виходять ведучі) Ведуча Софія Ось і закінчилось наше свято. Ми на прощання хочемо вам сказати: Спасибі, що так радо нас приймали і від душі аплодували Ведучий Богдан Тож бажаємо усім вам нашим дорогим гостям: Хай ваша життєва дорога повниться світлом. Цілющі джерела, здоров'я дають, Вам многії літа з калиною, хлібом. Зозулі хай щастя й добробут кують. Ведуча Софія Хай діти цінують, Хай люди шанують, Хай дім ваш повниться щедрим добром Троянди горять зачарованим цвітом І щастя зоря спочива під вікном То ж приїздіть знову До нас на гостину У наше чудове село Косенів |
||
|
|
||